Похід Карпатами 2023: Говерла, Петрос і Чорногора (6 днів)

Група збирається на залізничному вокзалі Івано-Франківська і автобусом їде до села Кваси (між Чорногорою та Свидовцем). Це село відоме тим, що в ньому є кілька джерел цілющої мінеральної води. Найдивовижніше те, що вода тут вже одразу газована. Отже, напившись «квасної» води, ми починаємо підйом у бік полонини Веснярка. Дорогою проходимо дуже гарну високогірну частину села Кваси. Далі плавним серпантином заглиблюємось у ліс. Навіть у спекотний літній день тут відчувається прохолода, що значно полегшує піднесення. Непомітно добираємось до полонини. Спостерігаємо овець, корів, коней, ласуємо чорницями, збираємо запашні карпатські трави, з яких увечері зробимо чай. До речі, саме тут, на полонині Веснярка, або трохи далі, під перевалом Шешул, ми й заночуємо.

Сьогодні ми вже безпосередньо піднімемося на Чорногорський хребет і почнемо свій шлях по ньому. Тут наc очікують неосяжні гірські простори з прекрасними краєвидами, тому спочатку через чагарники піднімаємося на відкритий гребінь, який власне і є початком Чорногорського хребта; далі поступово набираємо висоту і виходимо на гору Петрос (2020м). Ось і наша перша вершина! Але найцікавіше ще попереду – спуск із Петроса дуже крутий і вимагатиме максимальної концентрації. Зате стежка проведе нас через гарні скелі та купи каміння. Свій табір ми розіб’ємо на перемичці між Петросом та Говерлою. Вона знаходиться на досить великій висоті, тому в ясну зіркову ніч можна дізнатися, що це таке, коли «до зірок рукою подати».

Приїжджаємо в присілок Лопушанка селища Ясіня та починаємо рух уздовж річки з такою самою назвою – Лопушанка. Вона веде нас спочатку мальовничим селом, а потім красивою лісистою річковою долиною. Дорогою трапляються яскраві смарагдові галявини. На одній із них перекусимо і можемо викупатися у річці. Через 2-3 години виходимо на полонину з чудовими краєвидами під горою Какараза. Це одна з найкрасивіших і найзручніших для ночівлі полян у Карпатах. Тут рівно, багато дров та близько вода. Загалом є все необхідне для того, щоб облаштувати зручну стоянку. Увечері багаття під зоряним небом з піснями та ароматним чаєм із карпатських трав.

Піднімаємось на невеликий хребет Холончеський Плай і по ньому рухаємось на південь. Влітку тут встигає малина та чорниця. За кілька годин ліс несподівано розступається, і ми виходимо на трав’янисті схили гори Петрос. Обходимо його з півночі, милуючись чудовими краєвидами. Дорогою можна купити сир та молоко у місцевих пастухів – екологічно чисті продукти! На межі лісу на північно-східному схилі Петроса розбиваємо табір, і бажаючі йдуть без нічого на вершину. Шлях туди веде по крутому кам’янистому схилу повз «жандарми» – скельні уступи. Підйом складний, зате не дуже довгий. Зрештою, виходимо на вершину. Спускаємось тим же маршрутом, і що важливо, без рюкзаків! Повертаємося до місця стоянки, яка може і не настільки рівна, як попередня, зате відрізняється чудовим місцем розташування з видами на Говерлу та Горгани.

Сьогодні нас чекає сходження на Говерлу. По крутому вузькому гребеню виходимо на вершину Говерли. Це не лише найвища, а й найпопулярніша вершина України. Найімовірніше, на вершині ми зустрінемо багато одноденних туристів. Мабуть, це одне з найлюдніших місць у Карпатах. Пройшовши вершини м. Брескул (1911м), м. Пожижевська (1822м) та м. Туркул (1933м), ми спустимося до озера Несамовите (1750м), де і заночуємо. Про це озеро, як ні про яке інше, ходить у народі безліч легенд і сказань. Їх прийнято розповідати увечері біля вогнища.

Сьогодні ми побачимо ще одне гірське озеро, пройдемо основну частину хребта і практично дістанемося до заповітної обсерваторії. По хребту на початку 20-го століття проходив польсько-чехословацький кордон. Прикордонні стовпи – чудовий орієнтир для туристів. Проходимо над озером Бребенескул. Воно знаходиться у своєрідному гірському цирку та оточене амфітеатром зі скель. Друга за висотою вершина в Карпатах знаходиться саме над цим озером і має таку саму назву – Бребенескул (2036м). А тим часом Чорна гора дедалі ближче. Це похмура казкова вершина і відповідно до законів жанру її прикрашає «замок злісного чарівника». Насправді ці кам’яні стіни та вежі – залишки старої польської обсерваторії. Цього разу ми заночуємо у гарній долині між горами Смотрич та Піп Іван.

Вранці піднімаємось на вершину гори Піп-Іван (2028м), оглядаємо обсерваторію та розпочинаємо довгий спуск у долину річки Дземброня, де знаходиться однойменне селище. Дорогою пройдемо через Вухатий Камінь. Так його назвали тому, що цей великий валун із деяких ракурсів справді виглядає так, ніби має вуха. Нижче розташовується група не менш химерних каменюків. Фотографуємо всю цю красу та спускаємось до водоспадів. Гірська прохолодна вода додасть вам додаткових сил та зніме втому. Далі спускаємось на полонину і виходимо до села. Пройшовши його, зупиняємось на ночівлю біля річки.

Вранці ми продовжуємо спуск і виходимо до села Нижня Дземброня біля річки Черемош. Звідти автобусом (через Верховину) їдемо до Івано-Франківська на вокзал.