Похід Туреччиною – одна країна, два континенти, мільйон вражень

Як кажуть, Туреччина – одна країна, два континенти, мільйон вражень. Тут дивовижним чином переплітаються морські пейзажі з красою величних гір, стародавні міста та сучасні курорти, казкові бухти та золотисті пляжі.

Лікійська стежка – це один з найцікавіших і мальовничих маршрутів у світі, де Туреччина відкривається очам мандрівників у новому незвичному, вражаючому образі. Стародавні гірські дороги, які то спускаючись до Середземного моря, то знову відводячи вглиб гори, відкривають надзвичайну красу панорами узбережжя та гірських масивів. Пропонуємо Вам наш похід по Туреччині Через гору Олімпус до Середземного моря , який передбачає відвідування багатьох унікальних місць, де відображена історія Візантійської та Римської епох; проходження мальовничих гірських хребтів; відпочинок на пляжах Середземного моря.

Курортне місто Гойнюк

Гойнюк, що в перекладі означає родюча рівнина, – маленьке курортне містечко, що відкриває чудові види на гори Таурус, що спускаються майже до моря. Місцевість багата гранатовими та апельсиновими садами, а курортна зона – південною екзотичною рослинністю. Каньйон Гойнюк – природний пам’ятник на околицях Кемера, де виточені вітрами та водами скелі за багато століть набули надзвичайних обрисів. У деяких місцях каньйон звужується так, що можна пройти тільки вбрід.

Гора Олімпус

Район гори Тахталі Даг (Олімпус) – найвражаюча, але і найскладніша частина маршруту. Звідси відкриваються незабутні краєвиди всього узбережжя: від Анталії до Фініці. Висота вершини досягає 2365 м. У січні – квітні схили гори вкриті снігом і льодами, які навесні найчастіше забарвлюються в червоний колір. Тахталі Даг є головною вершиною Національного парку Олімпос (Бейдаґлари), природа якого представлена ​​альпійськими луками, гірськими кедровими та сосновими лісами. Романтичним ореолом огортають гору численні легенди та перекази.

Говорять, що тут колись мешкала міфічна Хімера – породження Тифона і Єхидни, з тулубом кози, головою лева і зміїним хвостом. Беллерофонт убив її, пронизавши стрілою з лука, а тіло кинув на гору, яка тепер так і називається – Хімера. За тими ж переказами чудовисько не загинуло, а живе в горі, час від часу нагадуючи про себе виверженням полум’я, дивуючи та зачаровуючи мандрівників.